Горіло тіло, тріщало волосся,
Життя із часом димом знялося,
А люди в сумі, а люди кличуть
Підбитим птахом до нас кигичуть.
На чорних плитах у сльозах квіти
Ще досі чути як плачуть діти,
Як плаче мати, як стогне батько,
Таке не можна нам забувати!

1944-2020р.р.

День пам’яті

ТРАГЕДІЯ СЕЛА КЛУБІВКА

ЗГАДУВАТИ БОЛЯЧЕ – ЗАБУТИ НЕ МОЖЛИВО

СЛІД ЗВІРА

На карті населений пункт зазначений, а насправді його немає. На обпаленій вогнем землі чорніють купи щебеню та пічні труби.

         Усього 600 дворів спалив проклятий німець, стер з лиця землі велике українське село Клембівку.

         У цей день карателі розстріляли кілька десятків радянських людей, розгромили все село. А ввечері у районі сусідньої станції з числа тих, кого вивезли, було розстріляно ще 75 чоловік. Доля решти невідома.

Ось що скоїли фашисти в селі Клембівка того страшного дня 24 лютого 1944 року.

24 лютого відбулася панахида у сільському храмі  за односельчанами, які згоріли заживо   до якої долучилися  вчителі та учні Клубівського ліцею.

21 лютого була проведена година – спогад «Трагедія, історія, пам’ять» на яку була запрошена дитина  - війни вчителька – пенсіонерка Рижко Марія Миколаївна та учні 5 класу Клубівського ліцею.

На все життя Марія Миколаївна запам’ятала жахливу розповідь своєї мами, яка сталася 23 та 24 лютого 1944 року.